Візуальні щоденники пам’яті

Візуальні щоденники пам’яті

Заходи проєкту «Війна в Україні: візуальні виміри пам’яті» завершилися інтерактивною зустріччю з Володимиром Кривоносом, роботи якого на ВОЛЬНАНОВІ привертають особливу увагу відвідувачів. У кожній з них – виважена концепція, візуалізована думка, чіткий меседж. Автор схоплює приховану сутність явищ, називає речі своїми іменами, розкриває зв’язок індивідуальної пам’яті з колективними образами, показує війну як реальність, яку пропонує прийняти такою, якою вона є. Важливо розуміти, що відбувається, терпляче плекати перемогу, а також вивчати ворога, природу його підступності, логіку його мислення.

Володимир Кривонос задає у своїх роботах складні питання: Як мислить зомбі? На чому будує свої наративи? (за умов, що ми звикли думати, що зомбі взагалі не мислять).

Бути зомбі, на думку автора, означає – бути морально хворим, позбавленим почуття провини і відповідальності за рішення влади і власні рішення, бути зомбі – це небажання знати правду і соборне прагнення до збереження імперської величі. Кремлівський тероризм у роботах представлено як спосіб мислення, що легітимізує насильство. Співучасники – коять, мільйони мовчазних свідків – спостерігають. Це ідентичність, яка побудована на фальшуванні історії, заміщенні критичного ставлення до злочинів сталінського режиму і путінської влади агресивною пропагандою, адаптованими міфами радянщини. Якщо злочини не було засуджено на колективному рівні – вони повторюються.

Філософ Теодор Адорно, якого в свій час вразила трагедія Освенцима, наголошував на колективній відповідальності німців, масовій спокуті, як збереженні моральних засад колективної пам’яті, а у спробах звільнити себе від мук совісті вбачав щось нелюдське.

Чи можлива спокута росіян, які, бувши жертвами зомбі-пропаганди, втратили зв’язок з реальністю, традицією, майбутнім? І чи може бути війна з зомбі війною світоглядів? Для росіян – це війна за штучну пам’ять, для українців – за право бачити минуле таким, яким воно є.

Володимир відповідає на питання: «Чому такі яскраві роботи? Навколо дуже багато жорстокості та негативу, мені хотілося б, щоб люди до кінця вірили у позитивне вирішення подій і берегли світло у душі. Ворог хоче, щоб ми втратили, як він: духовність, добро, щирість сердець та бажання дійсно прагнути до чогось «високого», пам’ять про найцінніше: життя, емоції, прожиті події та людей поруч. Саме тому були створені ці роботи... Щоб люди пам’ятали».

Read more

Дмитро Зоря «Серпанкові сни»

Дмитро Зоря «Серпанкові сни»

З 19 березня у Черкаському художньому музеї діє виставка Дмитра Зорі «Серпанкові сни». «Серпанкові сни» — це простір, у якому реальність м’яко зливається зі спогадами та мріями. Пастельна палітра говорить про близькість, втрату й зв’язок із природою. У цих роботах живуть фрагменти історій, легка меланхолія та надія на оновлення.

Виставка колажів Анни Власенко «100 історій»

Виставка колажів Анни Власенко «100 історій»

Черкаський обласний художній музей презентує виставку колажів сучасної художниці Анни Власенко «100 історій». Авторські колажі «100 історій» постають як фрагменти досвіду, візуальні спогади, у цілому, як художній архів моментів. В експозицію виставки увійшли 100 мініколажів та серія «100 іскор» (оформлені колажами сірникові коробки). Концепція виставки полягає у масштабному архіві людської

12 березня о 15:00 — відкриття виставки Олександра Сергієнка та Оксани Горобцової «Сюрреалістичний калейдоскоп»

12 березня о 15:00 — відкриття виставки Олександра Сергієнка та Оксани Горобцової «Сюрреалістичний калейдоскоп»

12 березня о 15:00 у Черкаському художньому музеї відбудеться відкриття виставки творчого дуету Олександра Сергієнка та Оксани Горобцової «Сюрреалістичний калейдоскоп». Проєкт зосереджений на взаємодії реального й уявного. Автори працюють із постановочною фотографією, предметними композиціями, світлом і цифровою обробкою, вибудовуючи багатошарові образи з чітко продуманою символікою. Кожна робота — результат комплексної