Логотерапія мистецтвом: Тактильний досвід в просторі споглядання

Музей –  передусім простір споглядання. Музейних експонатів не можна торкатися, про це знають усі.

Наявність «естетичної дистанції» не дозволяє говорити про тактильність у буквальному розумінні цього слова. Проте останнім часом поширюються музейні практики, в яких долається ця заборона і виникає можливість не лише торкатися певних арт-об’єктів, але й створювати власний продукт творчості у майстер-класах та арт-терапевтичних заходах.

З чим це пов’язано? Зі змінами у світосприйманні сучасної людини, з необхідністю включати власні тілесні реакції у те, що ми сприймаємо або створюємо, адже у сучасних медіа задіяно зір та слух, але не тіло в цілому. Так, тактильність присутня на рівні опанування сенсорного екрана, але вона нічого не дає нашому переживанню присутності в реальному світі.

Щоб здолати ці обмеження, у просторі сучасного музею стає можливим збалансування чуттєвості, зокрема освоєння первинного тактильного досвіду знайомства людини зі світом, коли ще не було дистанції. У «зорі без дистанції» домінує «обмацування» (рос.термін «ощупывание»),  вивчення предмета, який ми не можемо з якихось причин побачити на відстані (Михайло Ямпольський «Про близьке»), або взагалі побачити. У цьому випадку на рівні відчуттів вже починає формуватися майбутній образ. Моріс Мерло-Понті, Рудольф Арнхейм писали про розкриття дотичності у зорі. Так, коли ми споглядаємо дещо на відстані, ми «схоплюємо» поглядом, а потім поглядом «обмацуємо». Останнє відбувається в часі. Тобто в образотворенні закладено як оптичне, так і тактильне. Видиме передбачає відстань, тактильне передбачає дотик. Але візуальний досвід дає змогу «дотику на відстані».

Проте реальний дотик для людини з обмеженим або відсутнім зором – це чи не єдиний шлях до світу речей. На Міжнародній виставці «Інклюзія: дизайн ідей», яка відкрилася у Черкаському обласному художньому музеї 11 листопада 2021 року, представлено багато проєктів і макетів для людей з особливими потребами. Увагу привернув проєкт «Тактильний посібник для дітей з вадами зору» (Керівники: доценти ЧДТУ Н.Чугай, О.Луговський). «Гірський ландшафт», «Основні форми рельєфу», «Міст», «Зріз шару земної кори» – макети створено виключно для тактильного вивчення, яке не просто дає сприйняттю об’єкт, але й формує образне мислення людей з вадами зору. Згадаймо, що у «Діоптриці» Декарта, сліпі наче «бачать» руками. Сприйняття – активний процес, що включає досвід тіла.

Такого досвіду потребують останнім часом і звичайні відвідувачі. Маються на увазі проєкти, що виходять за межі практик просто споглядання. Це зазвичай музейні майстер-класи з супровідним екскурсом до історії і культури певного періоду. Говоримо про японську ляльку? Виготовляємо власноруч. Про орнаменти на керамічних виробах? Відтворюємо на власних макетах-зразках. В цих практиках закладено бажання не лише споглядати естетичну форму, а переживати її «розгортання» у часі, розкривати для себе її історію від народження задуму до втілення. Це повертає відчуття реальності світу, навчає розуміти різноманітні сучасні культурні практики, в яких багато уваги приділено саме процесу. Рух і дотик розвивають пластичне мислення, і в добу сенсорних екранів  практика, яка  є для людей з вадами зору навчальним посібником, для суб’єкта сучасної культури в цілому стає терапією присутності.

Тактильний посібник для дітей з вадами зору «Основні форми рельєфу», Жога Д., Іваненко Б., Лупан В., Нось В., Захарченко Є.

Тактильний посібник для дітей з вадами зору «Гірський ландшафт», Барвінський С., Беркут О., Колосова А., Кухарчук В., Мандра В., Пасменко М.

Тактильний посібник для дітей з вадами зору «Міст», Прудиус Є., Борисова М., Харченко О., Червонопільський С.

Тактильний посібник для дітей з вадами зору, «Зріз шару земної кори» Буцяк Д., Тертишник М., Пищик О.