Творчий пошук у часі Віктора Олексенка
/логотерапія мистецтвом/
Виставкові проєкти Віктора Олексенка – це завжди звернення до мистецтва як досвіду цілісності, до часових координат творчості: від студентських «проб пензля» до семантичної усталеності форм, що апелюють до минулого. Проте Віктор Олексенко у своїх картинах, вітражах, інсталяціях, геральдиці, поезомалярстві зберігає незмінну причетність до сучасності, до діалогу зі світом, яким він є на момент «тут і тепер». І не лише в окремих картинах, але й в експозиційних рішеннях виставок художник розкриває своє бачення людини, історії мистецтва і принципів образотворення. Це – творчий пошук протягом життя.
У 2000-х Віктор Олексенко освоює естетику складного і багатогранного світу, історичні аспекти візуального мислення. У липні цього року його виставковий проєкт «Знаки відсутнього» було присвячено раннім живописним і графічним роботам 1970-х–1980-х років. Відвідувачі мали можливість зазирнути у майстерню художника тих часів. Вже тоді він не боявся експериментувати з межами стилів, напрямів і виразних засобів, пропонував глядачеві філософсько-символічні твори.
Нинішня виставка має назву «Натюрморт» і містить 63 роботи різних років: живописні і графічні твори, поезографіку. Автор зібрав картини у жанрі натюрморту за усе своє творче життя, занурюючи глядача в атмосферу діалогу різних способів мислення, що обумовлені досвідом і історичним часом. Зміни авторської концепції натюрморту можна простежити на рівнях форми, змісту та засобів образного відтворення. Цей жанр – один з найскладніших. Натюрморти Віктора Олексенка дарують чуттєву красу, але одночасно включені у складний процес мислення сучасної людини.
Ми бачимо історію становлення митця: кухоль, намальований ще до вступу у художнє училище («Кухоль» 1966, папір, акварель), джбан, створений вже після 1-го курсу навчання («Джбан» 1970, полотно, фанера, олія), сучасний піксельований лимон («Цитрон» 1999-2017, полотно, олія) тощо.
Візуальна динаміка образів має прояв у своєрідній грі. Це – гра з кубістичними формами («Кухонне начиння» 1975, папір, полівінілацетатна темпера), гра з орнаментикою і символікою («Зоряний сніданок» 1978, полотно, папір, казеїново-олійна темпера), гра з випадковістю сюжету («Парасоля» 1977, папір, казеїново-олійна темпера; «Мліївська красуня» 1985, полотно, олія), гра з обрамленням («Загусла осінь» 1977, полотно, картон, дерево, пластик, олія) тощо.
Особливу увагу привертає гра між словесним і графічним у творах поезографіки, де естетична насолода доповнюється інтелектуальною грою («Яблуко» 1999-2022, банерна тканина, цифродрук). Поезографіка нині на часі, є актуальною для глядача, який звик отримувати готові блоки інформації. Твори Віктора Олексенка спонукають відчувати і думати одночасно, синтезувати слово і образ.
Художник, який знаходиться у невпинному творчому пошуці, рано чи пізно розкриває буттєві виміри гри. Це – його особисте трікстерство. А ми разом з автором генеруємо сенси та у плинному світі осягаємо думкою те незмінне, що присутнє в кожній миті життя, але знаходиться у позачассі.
