Логотерапія мистецтвом. Хліб як Дар

Логотерапія мистецтвом. Хліб як Дар

Здавна хліб присутній в багатьох обрядах, звичаях, ритуальних практиках. Це і кругла хлібина, що символізує плодовиту землю, і жито-пшениця, і ресурс на прожиття (коли ми говоримо – «заробити на хліб»). Він у молитві: «Хліб наш насущний даждь нам днесь», «Святих Дарах» та «Святому причасті», він – у сакральній символіці Різдвяних свят. В українській традиції не можна було про хліб казати погано, наприклад, що він несмачний. Вважалося, що навіть хлібна пліснява є корисною для здоров’я людини. Не можна було хлібом годувати домашню худобу. Не можна було при ньому лаятись, інтригувати та згадувати нечистого. Тісто мали місити у гарному та молитовному настрої, адже тісто – воно живе.

У страшні роки Голодомору та Другої Світової дійсно було найвищим даром мати хліб на столі, на нього вимінювали речі, коштовності й навіть золото. За радянських часів учні шкіл писали твори під рубрикою «Хліб – усьому голова», повага до хліба і праці хліборобів формувалася змалечку. За часів Незалежності українці дивляться глибше в історію, у дохристиянські та християнські традиції нашої хліборобської культури, звичаї шанування хлібу. Хліб – це життя, яке проростає з зерна і рум’яним сонечком сходить на столі, має асоціації з Сонцем, Христом та виступає як Дар, адже українська земля ДАРУЄ хліб і люди вдячні родючій землі та хліборобам. Інтуїтивно вдячність є формою самозбереження культури.

У фондовій колекції Черкаського обласного художнього музею є картини талановитих художників, у яких візуально висвітлено цю цінність доцифрової доби – сакральність хліба. Перелік далеко не повний: Бондар Іван. Триптих «Черкаський хліб» (1986 р.), «Жнива у Мошнах» (1992 р.); Лавріненко Іван «Хліб наш насущний…» (1993 р.); Баринова-Кулеба Віра «Їм, хліборобам…» (2003 р.); Драгомирова Ніна «Дари ланів» (1985 р.); Студені Олександр «Великдень» (1991 р.); Турчак Григорій «Пшеничне поле» (1957 р.), «Жнива» (1959 р.); Кулик Іван «Черкаська земля» (1973 р.); Козін Петро «Хліб 45-го. Балада про солдата» (1992 р.), «Паляниця» (1978 р.), «Паляниця» (1979 р.) «Паростки» (2000 р.); Одайник Вадим «Жито» (1971 р.); Чернявський Георгій «Хліба над Дніпром» (1963 р.) та інші твори. Чому сьогодні у «суспільстві споживання» шанування хліба сприймається як архетипна форма минулого?

Чому сьогодні «Хлібний дар» – це майже однозначна асоціація з комерційним продуктом? Можливо, коли хліба багато, його безліч різновидів і він дешевий, люди забувають про його цінність? Коли сам процес виготовлення хліба втрачає значущість. Коли стає неважливим те, що раніше було частиною ритуалу Дару…

На фото роботи:

Баринова-Кулеба Віра «Їм, хліборобам…», 2003 р.;
Бондар Іван. Триптих «Черкаський хліб», 1986 р.;
Кулик Іван «Черкаська земля», 1973 р.;
Козін Петро «Хліб 45-го. Балада про солдата», 1992 р., «Паляниця», 1978 р., «Паростки», 2000 р.;
Студені Олександр «Великдень», 1991 р.;
Лавріненко Іван «Хліб наш насущний…», 1993 р.;
Одайник Вадим «Жито», 1971 р.

Read more

Ніч у музеї 2025

Ніч у музеї 2025

17 травня в Черкаському художньому музеї відбулася «Ніч в музеї» за підтримки громадської організації «Культура». В програмі заходу відбулися: - Онлайн-зустріч із Євгенієм Скрипником, засновником організації ГО «Shum.Rave». Він започаткував серію рейв-вечірок у Слов’янську в 2019 році, як відповідь на відсутність нічного культурного життя. Восени 2022 року «Shum.

Персональна виставка Миколи Прокопенка «Шлях до світла»

Персональна виставка Миколи Прокопенка «Шлях до світла»

Черкаський художній музей презентує персональну виставку народного художника України Миколи Прокопенка – «Шлях до світла». Микола Прокопенко — живописець, графік, книжковий ілюстратор, художник декоратор, художник реставратор темперного, олійного та монументального живопису. Активний учасник всеукраїнських, міжнародних виставок, провів понад сто персональних (!). Його творчість добре знають і поціновують на Черкащині, у Кропивницьку і звичайно