День Української Державності
28 липня у день хрещення Київської Русі-України ми відзначаємо День Української Державності. Ця дата покликана актуалізувати традиції українського державотворення, які мають понад тисячолітню історію. Адже в умовах інформаційної війни, історичних маніпуляцій, знати своє минуле надзвичайно важливо.
Історія українського державотворення налічує багато етапів та складних періодів: починається з Київської Русі, охоплює періоди залежності та панування інших держав, зазнає впливу різних політичних режимів.
До Дня Української Державності Черкаський художній музей пропонує online виставку графічних портретів українських державотворців, які відіграли важливу роль у боротьбі за незалежність та сприяли формуванню української державності, мали значний вплив на культуру, політику та ідеологію України.
Автор графічних робіт заслужений художник України — Максим Гладько.
Михайло Драгоманов (1841–1895 рр.) — видатний український педагог, громадський та політичний діяч. Пропагував українську культуру та освіту. Його історичні праці про українську історію та національну свідомість зміцнили ідею української державності.
Михайло Грушевський (1866–1934 рр.) — український історик, політичний та громадський діяч. Автор першої «Історії України–Руси», лідер українського національно-державного руху. Його історичні праці розкривали значення української національної свідомості та сприяли формуванню ідеології української державності.
Микола Міхновський (1873–1924 рр.) — юрист, політичний та громадський діяч, активно працював над виробленням концепції української державності та правової основи держави.
Павло Скоропадський (1873–1945 рр.) — гетьман Української Держави, який був на троні в 1918 році після повалення Центральної Ради. Як гетьман, Скоропадський намагався встановити монархію в Україні і зміцнити державність.
Симон Петлюра (1879–1926 рр.) — голова Директорії Української Народної Республіки, один із лідерів українського національно-державного руху. Його політичні зусилля спрямовувалися на зміцнення української держави та її визнання на міжнародному рівні.
Володимир Винниченко (1880–1951 рр.) — перший голова Української Центральної Ради, відіграв ключову роль у проголошенні незалежності Української Народної Республіки (УНР) у 1918 році. Був одним з лідерів Директорії (орган української влади під час УНР).
В’ячеслав Липинський (1882–1931 рр.) — один із засновників та очільників Української Соціалістичної Революційної Партії. Його діяльність спрямовувалась на боротьбу за незалежність та державність Української Народної Республіки.
Дмитро Донцов (1883–1973 рр.) — український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, один із перших керівників Союзу визволення України (СВУ), головний ідеолог українського інтегрального націоналізму Активно відстоював ідеї войовничого християнства і традиціоналізму.
Нестор Махно (1888–1934 рр.) — український анархіст та полководець, очолював повстанський рух в Україні під час Громадянської війни. Його діяльність була направлена на встановлення української автономії та боротьбу проти імперіалістичних сил.
Степан Бандера (1909–1959 рр.) — лідер Організації Українських Націоналістів (ОУН), був активним борцем за українську незалежність та державність. Його політичні та військові дії були спрямовані на досягнення незалежності України від радянського та польського впливу.
Микола Плав’юк (1925–2012 рр.) — політичний і громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі, п’ятий Голова ОУН, Голова Правління Фундації ім. Ольжича, співорганізатор та віцепрезидент Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ). Приділяв багато уваги підтримці руху спротиву в Україні, співпрацював з українськими дисидентами.
Левко Лук’яненко (1928–2018 рр.) — видатний український дисидент та письменник, виступав проти радянської окупації та пропагував ідею української незалежності. Його громадська діяльність та літературні твори надихали громадян на боротьбу за державність України.
В’ячеслав Чорновіл (1937–1999 рр.) — видатний український політик і громадський діяч, один із засновників та лідерів Народного Руху України за Перебудову. Також був народним депутатом Верховної Ради України та мав значний вплив на політичну ситуацію в Україні. Його прізвище асоціюється зі зміцненням національної свідомості.
Михайло Сирота (1956–2008 рр.) — український політик, Голова Трудової партії України, народний депутат України, один з авторів Конституції України. Відстоював права та обов’язки громадян України, прописані в новому основному законі держави. Його називають батьком української Конституції.
