Візуальні щоденники пам'яті (part 2)

Візуальні щоденники пам'яті (part 2)

логотерапія мистецтвом

Сучасний соціальний плакат, присвячений війні, загострює в суспільній пам’яті трагедійні події та часом шокуючий досвід. У російсько-українській війні травматичний вимір культурної пам’яті звернено не лише до теперішнього, а й до нашого минулого. Його представлено на проєкті «ВОЛЬНАНОВА», як в окремих роботах, так і у серіях. Найбільш болюче не хочеться згадувати, говорити, думати, тому воно більше переживається, ніж усвідомлюється. Але деякі твори художників і дизайнерів спонукають як до емоційного сприймання, так і до більш глибокого осмислення подій війни у контексті історії. Один з таких наративів – анексія Криму. Нам вдалося поспілкуватися з авторкою серії «Крим – частина нас» Лілією Півтористою.  

Задум плакатів виник одразу після вторгнення росії на територію Кримського півострова. Ідея серії плакатів почала реалізовуватися у перші дні повномасштабної війни. Як зазначає Лілія: «емоції переповнювали настільки, що бажання реалізувати спочатку було на нулі. Відчай... Злість... Ненависть... Але після чергового масового обстрілу емоції «вибухнули». Полтавщина. Кременчук. Місцевий торговий центр «Амстор». Від пожежі, за даними ДСНС, загинуло 18 людей, поранено 59. Черговий приклад геноциду української нації». Біль спонукав до осмислення подій війни у ширшому контексті, більш масштабно. Так з’явився плакат «Україна». Темні часи, кров на кордонах, але білим на чорному: Україна є, була і буде. Ця робота – месседж-послання: тримаємось, плекаємо надію, пам’ятаймо, хто ми.

У серії «Крим – частина нас» за задумом – 5 робіт. В експозиції представлено два плакати, але бачення серії у цілому (на міжнародній платформі Behance https://www.behance.net/volnanova) розкриває авторську ідею: Крим – частина нас, як єдиний культурний простір: історичний, туристичний, художній, фестивальний, унікальний.

Лілія зазначає, що історія кримських татар одна з найболючіших і найтриваліших: утиски, масові смерті та постійна депортація. На жаль, ця трагічна сторінка в історії України не є перегорнутою, адже анексія – це ще не минуле, це досі – наше теперішнє.

П’ять плакатів – це п’ять ракурсів бачення історії Криму, п’ять граней його культурної ідентичності, п’ять його неповторних візій.

Лілія вважає, що описати Україну в образах можна по-різному. Так, зараз вона поранена, в багатьох плакатах ми бачимо ці символи болю й страждань. Але незламність, прагнення до свободи і незалежності вже не раз проводили нас крізь самі темні тортури до світла. Тому віримо в перемогу та силу України.

Read more

Дмитро Зоря «Серпанкові сни»

Дмитро Зоря «Серпанкові сни»

З 19 березня у Черкаському художньому музеї діє виставка Дмитра Зорі «Серпанкові сни». «Серпанкові сни» — це простір, у якому реальність м’яко зливається зі спогадами та мріями. Пастельна палітра говорить про близькість, втрату й зв’язок із природою. У цих роботах живуть фрагменти історій, легка меланхолія та надія на оновлення.

Виставка колажів Анни Власенко «100 історій»

Виставка колажів Анни Власенко «100 історій»

Черкаський обласний художній музей презентує виставку колажів сучасної художниці Анни Власенко «100 історій». Авторські колажі «100 історій» постають як фрагменти досвіду, візуальні спогади, у цілому, як художній архів моментів. В експозицію виставки увійшли 100 мініколажів та серія «100 іскор» (оформлені колажами сірникові коробки). Концепція виставки полягає у масштабному архіві людської

12 березня о 15:00 — відкриття виставки Олександра Сергієнка та Оксани Горобцової «Сюрреалістичний калейдоскоп»

12 березня о 15:00 — відкриття виставки Олександра Сергієнка та Оксани Горобцової «Сюрреалістичний калейдоскоп»

12 березня о 15:00 у Черкаському художньому музеї відбудеться відкриття виставки творчого дуету Олександра Сергієнка та Оксани Горобцової «Сюрреалістичний калейдоскоп». Проєкт зосереджений на взаємодії реального й уявного. Автори працюють із постановочною фотографією, предметними композиціями, світлом і цифровою обробкою, вибудовуючи багатошарові образи з чітко продуманою символікою. Кожна робота — результат комплексної