«Вени і артерії» Ольги Голуб
Творчість, яка йде від серця та відкриває шляхи «пригадування» історії, її сакральний символізм в сучасності – це картини Ольги Голуб. Художниця народилася у селі Лубенці, що на Черкащині. На вибір її мистецької дороги та формування образного мислення вплинула мама – Марія Голуб. За спогадами художниці, найголовнішою життєвою справою мами було читання та написання віршів, вона напам’ять знала практично всього Шевченка. Вечорами, коли не було світла, лежали на печі та мама читала поеми, а також про художників, дала перші азові знання про велику силу митця: фізичну і моральну, і творчий потенціал. Вже тоді Ольга мала цілі зображені історії, продерті маленьким цвяхом на шалівках, а далі знизу на темній скрині. Малювала в стареньких зошитах, пізніше в альбомах. Найбільше її приваблювала природа, адже Холодноярський регіон – це найкращі краєвиди на землі.
Ольга Голуб навчалася у Київській Республіканській художній школі та у Дніпропетровському художньому училищі (вчителі: Беркута Комунар Савелівич, Ерліх Олександр Володимирович). Працювала в драматичному театрі, візуалізувала вітрини і панно центральних вулиць Черкас, викладала у дитячій школі мистецтв, має власну творчу справу. Як і мама, згодом створила живу атмосферу для творчого розвитку вже у власній родині – з чоловіком Валерієм, талановитим вченим біогеронтологом, доньками Марією і Маріанною. Найвищі цінності в цій родині – література, живопис, вокал, філософія і наука довгого щасливого життя.
Символічно, що війна на певний час зібрала усю родину в Суботові: старих, дорослих, дітей і онуків – 4 покоління. У цей період підсвідомо і зароджувався задум глибокої за змістом, як саме життя роботи «Вени і артерії». Визрівав і наповнювався влітку, коли тривали обстріли та задуха від новин.
Як взагалі війна змінює свідомість художника? Ольга так згадує своє світовідчуття: «А що ж там моє мистецтво? Зіщулилося в далекому кутку душі, мов осиротіла чужа дитина. Зову – не відзивається. У час коли тривога – берусь до роботи. Гойдає, знобить, навіть нудить як від каруселі, не виходить... Всередині щось росте і скручується... Не відчуваю, кольору, не гасає по голові думка, відчуваю зловісну порожнечу». Але зусилля духу повертає бажання до малюнку, і вже «рука впевнено робить рухи... кольори і лінії стали лягати самі собою…спускалися донизу і стали вимальовуватися люди і копи, заплутане в лініях сонце проростало венами та артеріями, поєднуючи людей, землю, хрести над ними, церкву».
Твір «Вени і артерії» присвячено мамі, яка з-за хвороби вже не могла бачити, але була поряд, бувши незримо співавтором, віддаючи свою прощальну материнську любов, через підсвідомість диктувала сакральні коди, любов до життя та українського народу, прощала, прощалась, відлітала...
На виставці до Дня художника «Вени і артерії» – особливий твір. Це високого рівня сучасна поетизація історії України. Метафорична мова розкриває різні виміри реальності, пульсації світу, в якому все взаємопов’язано. Ольга ділиться: «Назва «Вени і артерії» символізує течії «плину життя», прихід і відхід, любов та ненависть, Небо та Землю. Ця картина – про єднання минулого, сучасного та майбутнього, де найголовнішою цінністю є людина, людське життя, родина та її вікова культура, праця – фундамент суспільства та країни».
Зображена на картині Іллінська церква вписана в умовне небо, відкривається як джерело найвищих смислів українського світу. Складний концепт твору, зокрема, символіка кам’яних хрестів та архітектури церкви, доповнювалися, у творчому діалозі з Надією Куксою, відомим знавцем історії і культури Чигиринського краю. Ольгу цікавить глибина навіть не століть – тисячоліть, адже це – вимір історії її народу.
Художниця шукає вдумливого глядача, який з «концентрованої інформації, як на голограмі, побачить різноманітні інтерпретації». Осягнення досконалості та циклічності світу, ритму хвиль історії спонукає звернутись до вічних цінностей та до власної місії. І хтось, можливо, відчує та знайде свою дорогу.
На фото роботи О. Голуб: «Вени і артерії», 2022 р. (з виставки до Дня художника), «Етюд Іллінської церкви», 2011 р. (з приватної колекції).Кам’яні хрести під стінами Іллінської церкви в Суботові
