Образ криниці в народній картині

Образ криниці в народній картині

/логотерапія мистецтвом/

Споглядаючи українську народну картину ми впізнаємо канонічні образи, які є втіленням сакральних цінностей українського світу. Вони нагадують про те, ким ми є і за що воюємо. Краєвиди з хатками і стежками, пейзажі з річкою і лебедями, вітряки на пагорбах, голуби з голубками серед квітів, човни біля ставків супроводжують різні казкові сюжети. Майстри пензля відтворюють їх варіативне повторення в народній уяві. Ці образи виражають не статичні ідеалізовані, а живі й динамічні стани природи і повсякдення українців.

Одним з таких образів є криниця. Він присутній в багатьох культурах. Але українська криниця – особлива. Тільки українці оспівують «криниченьку». Цей образ символізує таємничу глибину води, її сакральну силу, зв’язок з підземним світом, Душу. Підземні води в українському фольклорі завжди поєднуються з небесними, уособлюючи зв’язок чоловічого і жіночого начал. Хмари збирають воду через повітря, потім повертають її на землю. Цикл перетворення, який поєднує земне, підземне і небесне, був відомий українцям, які ще в давні часи здійснювали біля криниць ритуали поклоніння Матері усього живого – Мокоші. Саме в цих обрядах можна було відчути зв’язок минулого, теперішнього і майбутнього. Річки та криниці в українських народних казках та легендах обожнювалися. До криниці зверталися з найпотаємнішими бажаннями. Але мали виявляти повагу. У воду не можна було плювати (як і у вогонь). З давніх-давен для подорожніх завжди поряд був ківш, щоб напитися. Криниці, які за повір’ями зцілювали від хвороб, були відкриті для усіх.

На Черкащині відомі джерела Свято-Троїцького жіночого монастиря, «Три криниці» в селі Суботів, «Тарасова криниця» в селі Михайлівка, «Свята криниця» у селі Сокирне тощо. За кожною – легенда, вкорінена в історію нашого народу.

У давні часи криниця була на подвір’ї майже кожної родини, та часто – при дорозі або одна на цілу вулицю або околицю. Саме тому до неї сходилися всі стежки. Це наша українська «агора». Тут люди спілкувалися, дізнавалися новини, обмінювалися інформацією. А головне – виражали найщиріші почуття та приймали важливі, доленосні рішення.

Найбільш розповсюджений сюжет у народних картинах з середини 1920-х років ХХ століття – «Козак і дівчина біля криниці». У зустрічі парубка або козака-воїна з дівчиною народні майстри відтворюють як жартівливо-грайливі, так і драматичні ситуації, діапазон різних емоційних переживань: перші загравання та залицяння, глибоке пристрасне кохання, проводи на війну і сум розставання, радість зустрічі після довгої розлуки тощо. Сюжети «Дівчино моя, напій же коня» або «Дай води напитися з повного відра» свідчать не лише про чуттєве єднання через воду, але й про підтримку козака вищими силами у степових шляхах, битвах, походах. Дівчина напувала криничною джерельною водою воїна з власних рук і це було його благословенням та потужним оберегом, захистом від усіх негараздів та підступних ворогів.

З колекції народної картини:

«Тікай Петре з Наталкою», 1950-60 рр., полотно, олія.
«Залицяння (жарти біля криниці)», 1950-60 рр., ДВП, олія.
«Суперниці», 1950-60 рр. ДВП, олія
«Лебеді і олені», 1950-60 рр., полотно, олія.

Колекцію подаровано Фондом Миколи Бабака.
Виставка триває до 14 жовтня 2022 року.

Read more

Виставка Валентини Дуки «Образи, які говорять крізь віки»

Виставка Валентини Дуки «Образи, які говорять крізь віки»

Черкаський обласний художній музей презентує першу персональну виставку молодої, талановитої черкаської художниці Валентини Дуки. Мисткиня працює у графічній техніці, найбільш близькими матеріалами для себе визначає туш, перо. Дана графічна техніка досить стримана і лаконічна через обмеженість засобів виразності чорного і білого кольору. Утім, у такій мінімалістичній, стриманій палітрі тонових градацій

Персональна виставка «Квітковий код нації»

Персональна виставка «Квітковий код нації»

Черкаський обласний художній музей презентує персональну виставку «Квітковий код нації» черкаської художниці Олени Кононенко. Творам мисткині притаманна образна декоративність, у якій прочитується переосмислення традиційної української символіки через осучаснений декоративний розпис. Символ — це основа композиційної нарації художниці: арахаїчні солярні знаки, квіти, птахи, колоски, калина, тризуб, жовто блакитний колір. На виставці представлено

09 вересня о 17:00 —відкриття персональної виставки графіки Валентини Дуки «Образи, які говорять крізь віки»

09 вересня о 17:00 —відкриття персональної виставки графіки Валентини Дуки «Образи, які говорять крізь віки»

Мистецька подія відбудеться в межах міської програми «Надання стипендій для реалізації проєктів у галузі культури м. Черкаси». Програмою передбачено підтримку творчих діячів та митців, і виділення грантів у галузі культури міста. На виставці буде представлено графічні роботи, виконані в різних техніках, що дозволить побачити широкий спектр художніх можливостей цього виду