Вперше! Виставка рушників до свята Покрови Божої Матері

Вперше! Виставка рушників до свята Покрови Божої Матері

14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше свято – День захисника України, друге – День українського козацтва, третє, найстарше, – Свято Покрови Божої Матері.

Свято Покрови для православних українців є одним з найшанованіших свят осені та має давню історію. За однією з легенд, мешканці Константинополя, намагаючись врятуватись від загарбників, звернулись з молитвою до Богородиці про порятунок. І вона з’явилась перед людьми та вкрила їх своєю покровом так, що вороги не побачили їх. Відтоді православні люди вірять, що Пресвята Богородиця позбавляє від усіх бід.

В Україні особливо шанованою Покрова була за часів козаччини. Запорожці на Січі мали Покровську церкву, від якої починали свої походи на ворогів. Саме на Покрову відбувалася Велика рада, на котрій козаки обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами. Запорожці настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і так урочисто відзначали свято, що воно отримало ще одну назву – Козацька Покрова.

На Покрову українці здавна дотримувались багатьох традицій. У цей день нічого не робили у полі й городі, весь врожай намагалися зібрати до Покрови. Господині дому чіпляли над вхідними дверима в оселю рушника, який до того обрамляв образ Пресвятої Діви, чим просили здоров’я для усіх членів родини. Дівчата, яким прийшла пора виходити заміж, закутувалися у вишиті рушники та, як тільки дзвонили перші дзвони у церкві, просили: «Свята Покровонько, покрий мою головоньку» – щоб вдало вийти заміж.

Оскільки Пресвята Богородиця є покровителькою й захисницею домівки та родини, 14 жовтня вважався ідеальним днем для укладання шлюбів. Від Покрови починалася пора весільних гулянок, що тривала аж до Пилипівки (Різдвяного посту). Казали, що дівчина, яка відмовить у день Покрови сватам, ще три роки не зможе вийти заміж.

Образ Богородиці Покрови, яка тримає в руках полотно, рушник, тісно пов’язаний з ритуалом покривання молодої у весільному обряді, переходом дівчини до стану заміжніх жінок. Рушник червоною ниткою йшов через життя українців, супроводжуючи їх у найважливіших подіях – народження, весілля і смерть. Якщо «смерть і родини не знають години» і для них використовували значно менше обрядових рушників, то до весілля готувалися заздалегідь та не шкодували сил і ресурсів.

Для весільних обрядів використовували майже з півсотні вишитих вручну рушників: для батьківського благословення – один, щоб покласти весільний коровай – інший, зв’язати по ритуалу руки молодих – третій тощо. Ними прикрашали весільні столи, їх зав’язували на грудях дружкам і старостам. Для кожного обряду та дійства під час весілля мав бути окремий рушник.

Тож не дивно, що у музейних та приватних колекціях найбільше збереглося саме весільних рушників, які представлені і на виставці до Свята Покрови в Черкаському художньому музеї.

Виставка діє з 08 жовтня до 17 жовтня 2021 року.

Read more

Ювілейна персональна виставка Миколи Маценка  «Прикладна культурологія»

Ювілейна персональна виставка Миколи Маценка «Прикладна культурологія»

24 червня Черкаський обласний художній музей презентував ювілейну персональну виставку Миколи Маценка — «Прикладна культурологія». Це, певною мірою, ретроспективна виставка, утворена із двох перманентних авторських серій, дотичних до культурологічного дискурсу із перспективи української ідентичності: «Неофольк» та Геральдична серія. Якщо у роботах серії «Неофольк» (своєрідні візуальні коломийки) образно повторюється впізнаваний орнаментальний мотив,

Виставка «Світоч Духу: Андрей Шептицький» спільно із командою Центру Шептицького Українського католицького університету

Виставка «Світоч Духу: Андрей Шептицький» спільно із командою Центру Шептицького Українського католицького університету

Черкаський музей спільно із командою Центру Шептицького Українського католицького університету презентує унікальну виставку про життєпис Митрополита Андрея Шептицького. Значення його постаті виходить далеко за межі соціально-історичного контексту Європи початку XX століття та локального — історії заходу України. Його ідеї, як захисника українського народу в часи Світових воєн, в останнє десятиліття активно

Виставка сучасної народної картини черкаської художниці-аматорки Марії Завалко «Барви рідного краю»

Виставка сучасної народної картини черкаської художниці-аматорки Марії Завалко «Барви рідного краю»

Черкаський художній музей презентує персональну виставку сучасної народної картини черкаської художниці аматорки Марії Завалко. Марія Завалко народилася 17 листопада1953 року на Кіровоградщині, згодом родина переїхала до Черкас. Її професійна діяльність не була пов’язана із творчістю. Закінчила Одеський гідрометеорологічний інститут (нині інститут екології). Працювала в одеському «Бюро погоди», а також