Кіт Шредінгера Здура Бобіча
/логотерапія мистецтвом/
Є твори, які змушують замислитись про природу мистецтва. У часи, коли невизначеність та неоднозначність стають ознаками доби, такі твори звертають до дослідження нестійких станів у теорії ігор, ритуалах переходу, фрактальній естетиці, квантовій філософії. Увагу художників, яких цікавить перебування на «межі», привертають парадоксальні метафори, візуальні та смислові курйози.
Вважається, що за законами сприйняття ми не можемо одночасно побачити хрестоматійні «вазу та профілі» Едгара Рубіна. Творчість Здура Бобіча про те, що це – можливо. У його картинах взаємодіють закрите і відкрите, спустошене і наповнене, мить народження і мить смерті. Звільнення від однозначності вибору – це можливість зобразити світ, який насправді є цілісним, а ми просто забули, що значить – бути справжніми.
Здур Бобіч зазначає: «Під час війни справжнє «Я» просинається. Ти або щось робиш. Або нічого. Енергія війни має трансформуватися у творчу енергію духу». Власне картина «Війна» (2022 р.) передає цей стан між ентропією світу і пробудженням.
У своїх творах Здур Бобіч прискіпливо розглядає різні виміри реальності, відновлює у сприйманні достовірність світу та його енергії. Це відновлення відбувається в момент усвідомлення власних страхів, ілюзій та забобонів. Про це дізнавалися на зустрічі. Також слухали з заплющеними очима авторські вірші-медитації. Слова, схожі на яскраві мазки пензля, перетворювалися в уяві на цілісні символічні, метафоричні картини. Більшість з віршів – ліричні. Усі – чесні.
Зустріч з художником часто ламає стереотипи. Зазвичай ми шукаємо складні підтексти, адже звикли до ілюзій. Але творчість Здура Бобіча можливо не є ані постмодерністською провокацією, ані іронічною чи цинічною грою. У ній присутня щирість метамодернізму, вона сповнена довіри до життя, яке автор сакралізує. Насправді все прозоро: людські почуття, бажання і мрії.
Можливо, кіт Шредінгера Здура Бобіча – це просто кіт, поза умовами наукового експерименту. Його кіт сам експериментатор – вільний, вдумливий до світу і, звісно, привабливий для протилежної статі. Такий як є.
На питання: «Чи зцілює ваше мистецтво і від чого?» – Здур Бобіч відповів: «Не знаю, моє мистецтво сприймають дуже по-різному. Хотілося б, щоб зцілювало, але точно – воно зцілює мене, і можу сказати, це те, без чого моє життя неможливе».
Життя – це діалог зі світом, і воно продовжується: картини «Моє битіє» та «Музика життя» були виконана у співавторстві з донькою, молодою художницею Катериною Бабченко.
