Естетика присутності Дмитра Клименка
логотерапія мистецтвом
Якщо говорити про монохромну творчість, тобто у якій використовуються чорний та білий кольори з усіма відтінками сірого, то вона тяжіє більш до естетики відсутності. «Хром» – перекладається з давньогрецької як «колір». До слова, у кольорознавстві чорний і білий – це не кольори, тому вони називаються ахроматичними. Це два полюси, між якими розташована кольорея нашого життя від народження до смерті. Це відома метафора Й. Гете. Цікаво, що європейська культура розвивається шляхом поповнення колірного тезаурусу та збагачення колірної палітри освоєного світу, але східна традиція презентує унікальний досвід виключення кольору в живописі, танцювальному мистецтві, мистецтві чаювання тощо. Це особливий тип естетичної свідомості та духовний феномен. Т. Ізуцу, дослідник мистецтва Далекого Сходу, зауважує, що виключення кольору в цих культурах парадоксально поєднано з пристрасною любов᾿ю до нього, адже «зовнішня відсутність кольору набуває позитивної естетичної значущості як його присутність внутрішня».
Дмитро Клименко, молодий черкаський художник, у своїй творчості використовує лише білий і чорний. На його думку ці кольори максимально нейтральні та не несуть ніякого конкретного емоційного навантаження, дають змогу ще більше задіяти уяву та власне бачення глядача. Основою своєї творчості він вважає не східне, а слов'янське коріння, адже усі образи пов'язано з міфологічними, географічними і психологічними координатами слов'янського світу.
8 липня 2021 року відбулося відкриття його виставки, і в шалену спеку вона вразила безколірною прохолодною естетикою. Але це лише на перший погляд!
У процесі сприймання не залишає відчуття густої матеріальності буття у його енергетичному різнобарв'ї, наче крізь примружені очі ми починаємо бачити цей світ за допомогою лаконічних ахроматичних образів автора.
Роботи створено протягом 2020-2021 років. Вони не мають надто тривалої історії, проте її має молодий автор, світоглядні шукання якого привели до створення оригінальної концепції.
Роботи без назви. Вони є інтерактивними, адже Дмитро Клименко запрошує кожного до співтворчості – самим дати назву кожній картині. Як зазначає автор, він не обмежує мислення відвідувачів виставки назвою. Кожен відвідувач розуміє картину на основі власного життєвого досвіду. Дмитро ініціює сам процес сприймання і пошуку, адже предметом його дослідження є образно-емоційне поле людини, його цікавлять механізми уяви і проєкції несвідомого.
У його роботах абстракція і реальність наче переплетені, через «візуальні натяки» допомагаючи людині побачити свою картину, створену складною роботою поєднання авторського образу, досвіду і уяви.
Тут присутні географічні та психологічні ландшафти, міфологічні паралелі, глибокі філософські рефлексії. Наприклад, перша робота – це візуальна конфігурація розливів Дніпра, а на іншій – дивовижний міфосвіт, за яким структурували і пояснювали життя наші предки.
Проте ці образи є водночас сучасними. Так, серед картин Дмитра ми можемо побачити незвичне дерево. Воно нагадує традиційне Світове дерево з корінням і кроною, але водночас – хаотичні атрактори на зразок делезівської різоми... При цьому, в авторському тлумаченні наголос робиться на цілеспрямованому процесі зростання и розвитку дерева у цілком традиційному сенсі, адже структура дерева є первинною матрицею буття. У проєкції на людину – це процес соціалізації, де результат формується на основі попередніх здобутків.
Кожна робота має свою історію і авторське пояснення, є своєрідною провокацією і запрошенням до гри. Таким є, наприклад, автопортрет з глиняного відбитку обличчя автора. У ньому виражено дику первісну екстатичність, яка не так просто «зчитується» відвідувачами, адже емоційна культура сучасної людини часто має в підгрунті підсвідомі страхи і агресію. Дмитро має на меті присвятити наступні проєкти саме здатності людини виражати емоції, відчувати і переживати світ у добу «атрофованої чуттєвості».
Автор не керується свідомо психоаналітичною теорією, проте його роботи мають величезний терапевтичний потенціал, сприяють розвитку емоційно-чуттєвої сфери, спонукають до філософських роздумів, розвивають асоціації. Незважаючи на відсутність кольорів у картинах, «внутрішній зір» підключає кольорові образи.
Запрошуємо відвідати виставку Дмитра Клименка та у чорно-білому мистецтві автора відчути дивовижну присутність Буття.
Куратор: Оксана Пушонкова
