Виставка «Шевченкіана» з колекції Черкаського художнього музею (до 209-річниці від дня народження Тараса Шевченка)
Шевченкіана — це особливий простір генетичної пам’яті та національних культурних надбань в українському образотворчому мистецтві, зокрема в графіці. До образу Кобзаря та його поетичного світу зверталося багато відомих художників-графіків. Кожен митець у творчості поета бачив свої особливі смисли, сприймав її через призму власного світобачення, поглядів та громадянського сумління. Для них відтворення на полотні образів Шевченкових творів — не данина моді з нагоди ювілею, а кропітка праця протягом багатьох років, переконаннями та покликом душі.
Твори станкової і книжкової графіки можна назвати справжньою хронікою шевченківського життя і творчості. Музейна колекція шевченкіани надзвичайно багата та різноманітна — це понад 200 творів, серед яких станкова графіка, ілюстрації до творів Кобзаря, екслібриси, плакати. Твори видатних українських художників-графіків В. Касіяна, М. Дерегуса, О. Данченка, В. Куткіна, присвячені шевченківській тематиці, вже стали класикою українського мистецтва, складають духовну спадщину нашого народу.
Хронологічно експозиція представляє період з 1960 по 2014 рік. Тематично ці твори можна розподілити на три групи: події, пов’язані з біографією поета, теми і образи його творчої спадщини, місця України, де неодноразово був і працював Т. Г. Шевченко. Окремою групою представлені плакати, створені до 200-річчя поета — це свого роду рефлексії сучасного покоління молодих художників.
Привертають увагу портрети Т. Г. Шевченка створені Г. Галкіним та В. Касіяном, у ювілейні 60-ті роки ХХ століття. У творах 1960-х домінують чіткі, конструктивні, композиційні рішення. Багато із них стали вже класичними у графічній шевченкіані.
Ілюстрації до поем Т. Шевченка М. Стратілата, В. Панфілова та В. Лопати виконані у різних графічних техніках — лінорит, акватинта, гравюра на пластику — неймовірно емоційні за змістом, драматично напружені, з глибоким психологічним зануренням, сповнені експресії, виразності. У них домінує чорний колір, який виявляє трагізм сюжетів, з наголосом на контурі і силуеті, з використанням ефектів контрастних сполучень чорного і білого.
Роботи художників Г. Галкіна, І. Принцевського, В. Касіяна ілюструють важливі та драматичні події у житті Кобзаря. Націлені розкрити душевний стан Шевченка, митці за допомогою лаконічних художніх засобів реалістично і переконливо відтворюють психологічний образ поета.
Власне бачення шевченківських образів представляє В. Куткін — один із ілюстраторів ювілейного видання «Кобзаря». Для його ілюстрацій характерні надзвичайна вірність епосі, розуміння літературного твору, глибоке проникнення у геніальну поетику Т. Шевченка, а вільний штрих, що пластично моделює форму, надає зображенню рельєфності, скульптурності стає невід’ємною частиною передачі монументальності образів.
Привертають увагу дивовижні, надзвичайно виразні, неймовірно реалістичні і глибоко психологічні портрети героїв «Кобзаря» в офортах Б. Гінзбурга. Свою Шевченкіану створив і О. Пащенко, створивши серію робіт у техніці кольорової ліногравюри, що вражають чіткістю ліній та врівноваженістю композиції.
Драматичні образи шевченківських героїнь поезій «Наймичка», «Катерина», «Причинна», «Тополя» — втілені у графічних творах О. Данченко, А. Константинопольського, В. Лопати, В. Панфілова, М. Стратілата, кожен з яких намагався по своєму зануритись у глибинний зміст геніальних віршів. Такі різні у техніці виконання (літографія, ліногравюра, гравюра на пластику) та з різновекторною психологічною наповненістю, але сповнені графічної виразності та монументальності, трагічності та драматизму, душевної мужності та чистоти, властивих героїням Шевченка. Кожна з них закінчений образ, що живе за законами пластики.
Українські графіки М. Стратілат, В. Лопата та майстер екслібриса А. Алексеєв представники покоління 80-90-х рр. Художники ХХ століття на відміну від старшого покоління митців, більше звертаються до метафоричного, умовного, збагаченого символікою способу висловлення, розкривають філософську глибину творів Шевченка його бачення світу як реальності і як символу.
І яку б із гравюр виставки не розглядали, у них є основне — вони несуть у собі пам‘ять про Т. Г. Шевченка, той дух, ті благодатні промінці, що проникають глибоко в душу, наповнюючи її любов’ю не тільки до визначеного українського поета, але й до рідної України, її історії, мистецтва. Кожна з них підтверджує вислів про Т. Г. Шевченка його сучасника, українського письменника ХІХ століття П. Куліша: «Наш єси, поете, а ми народ твій і духом твоїм ми дихатимемо вовіки і віки …».
