ВСЕСВІТ ІВАНА ВАСИЛЬОВИЧА ФІЗЕРА
Сьогодні ІВАНУ ВАСИЛЬОВИЧУ виповнилося б 68 років, але ланцюг незворотних обставин проклав йому інший шлях.. Фізичний відхід митця у засвіти на 68- му році життя, став несподіванкою для багатьох, завершилась історія однієї людини, а її роботи розпочали свій новий невідомий відлік існування, вони досягли повноліття і вирушають у подорож, у їх доросле життя, сьогодні вони вперше представляють свого творця, а не він їх, вперше будуть говорити за нього.. Нехай вони й надалі слугують цілям і мріям, якими жив і дорожив їх автор.
ВСЕСВІТ ІВАНА ФІЗЕРА могла б стати двадцятою його персональною виставкою зробленою за останні 22 роки і ми впевнені, що невгамовний у своїй праці, він би порадував нас іще однією такою на своє 70-ліття. Так ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ святкував свої дні народження, бо з днем, коли він прийшов на цю землю, прийшло щось нове для наступних поколінь, те нове, що є у давно забутому старому, те, до чого людство та нація зокрема буде повертатись повсякчас, шукаючи своє першоджерело… то ж і сьогодні ми святкуємо із сумом свято самобутньої людини, що лишила по собі слід.
ФІЗЕР ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ все свідоме життя плідно і невпинно працював. Перейнявши досвід західної школи, вивчившись в Ужгороді та Львові, у 1980-му році приїжджає він на Черкащину, яку дуже любить до останніх днів життя, присвячуючи всю діяльність і її плоди цьому краю. Заслужений художник України, Народний художник України в ідеалізованому образі, що спливає на думку при спогадах тих подій, ховав стриману посмішку радості в сивих зарослях своїх вус, адже радість, коли живеш не марно, радість, коли можеш, і радість, коли вагомо.. Відповідальний секретар Черкаського об’єднання ЧНСХУ, а потім і його голова, з наснагою і відданістю студентам і справі, яку любив, був і доцентом кафедри образотворчого мистецтва Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, його фундаментом. Він був активним у своїх позиціях, декларував їх своєю діяльністю, візуалізував свій внутрішній світ в образах. Живопис, скульптура, графіка, декоративно-прикладне мистецтво – його пристрасті. «Я не живописець, то моє хоббі»: часом казав він. Черкащина повниться монументами, погруддями, пам’ятниками створеними Іваном Васильовичем, а церкви – іконостасами його виконання. Видається нам зараз, що митець лишив слід усюди, де ступала його нога, працювали майстерні руки та там, де споглядали його очі.
Його роботи приховують багато невимовлених слів, невиражених почуттів та самобутніх уявлень, оголюючи лише верхівку айсберга, недосяжного та таємничого в своїй природі, а можливо навіть і захованої навіки серед морських течій та земних порухів могучими хвилями часопростору.
ЦЯ ВИСТАВКА – екзистенційно-філософська, можливо неоднозначна крапка, поставлена Іваном Фізером у відомому для всіх питанні « Хто ми, звідки, та куди йдемо?». Ми впевнені, що автор цих робіт задавав його неодноразово, лишаючись наодинці з собою та зі своїми творами. Можна думати, кожна робота наближала свого творця до відповіді, можливо і будучи тою відповіддю, що знаходить її кожен на своєму шляху, стоячи на порозі відчиненої двері у нове невідоме…
Зануримось у останню персональну виставку 2018 року «Мої етюди», коли ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ відтворив на стінах виставкової зали збільшені в розмірі ескізи своїх, ще не виконаних в матеріалі робіт.. Наче ескізи просились на стіни, не бажаючи бути безвісними, передвіщаючи події майбуття.. Сьогодні ж у виставковому залі представлені роботи різних періодів. Сформувала виставку дружина Фізер Євгенія Борисівна, а для неї кожна робота – історія, пам'ять про реальні місця і події. «Я виставила дуже багато живопису з Медведівки» : сказала вона. Так, він дуже любив цю місцину, яка надихала на творчість довгі роки життя. Представлені доробки розкривають всесвіт людини, вони є принтами з файлів подій, місць, часу та пов’язаних із ними емоцій та почуттів, а файли ці навіки збережені в душі ІВАНА ВАСИЛЬОВИЧА ФІЗЕРА, якій нехай буде мир скрізь, де б вона не була.
БЛИЗЬКІ ТОБІ ПРИСВЯЧУЮТЬ.
Виставка діє до 15 серпня 2021 року.
