«Антракти – XVII». Авторська екскурсія з Володимиром Яковцем

Музейна арт-терапія 2 черв 2021 р.

Логотерапія мистецтвом

У Черкаському обласному художньому музеї відбулась авторська екскурсія та творча зустріч з арт-куратором «Антрактів» Володимиром Яковцем. Продовжуємо більше дізнаватися про проєкт, який по праву можна назвати метамодерністським. Усі види і жанри мистецтва тут – на рівних правах. Усі твори є гранями цілого, запрошують до творчого діалогу, гри і порівняння. Єдиний критерій – це якість. Авторська екскурсія зібрала у музеї багато шанувальників сучасного мистецтва. Володимир володіє унікальною інформацією про кожну роботу на виставці. Кожну з них не випадково було включено у дивовижний візуальний палімпсест, гармонія якого складається з частин – окремих творів. Відвідувачі заходу мали можливість задати будь-які питання.

Виставка об’єднала представників більш ніж 25-ти країн: України, Канади, США, Німеччини, Японії, Китаю, Аргентини, Ірану, Бразилії, Мексики, Греції, Швеції, Колумбії, Іспанії, Бельгії, Португалії, Австрії, Аргентини, Малайзії тощо. Представлений широкий діапазон різножанрових робіт, виконаних і професійними художниками, і початківцями, яким від 4-х до 70-и років.

Учасники заходу поринули у захопливу подорож виставковим простором проєкту. Говорили про сучасне мистецтво у контексті постколоніальної культури, про різні національні світи і світогляди, відмінності у стилях візуального мислення та ціннісних системах, про унікальну можливість порівняння творів художників з різних країн, про зіткнення у просторі проєкту різних пластів сучасної нам реальності.

Володимир Яковець розкрив деякі таємниці творчого процесу в цифровому мистецтві та особливостей репрезентації творів в медійному форматі. Є твори, які більш призначені для оригінального сприймання, а є ті, які у «цифрі» оживають і це єдиний формат, у якому їх існування є найбільш органічним. Говорили про естетику оригіналу та вираження художньої ідеї різними засобами.

Проєкт Володимира Яковця вражає своєю поліфонічністю. Він зіштовхує з новою реальністю, у якій переплетені традиція і сучасність, інтенсифікує її відчуття та знайомить з її новими вимірами.

Художник поділився деякими секретами під час роботи над  «Антиками» (Володимир Яковець. Антики. Серія «Фрагменти» (2021 р.)). Дехто думає, що це прінти, друк або фото, художник зазначає, що насправді не користується навіть проєкторами і його полотна є повністю рукотворні. При цьому він використовує спеціальні техніки, щоб створити 3D ефект, об’єм і «дихання» роботи.

На виставці багато робіт фотохудожників, векторна графіка, комп’ютерна графіка, звичайне фото. Звичайно, паралельно з розвитком технологій вдосконалюються засоби вираження у фотомистецтві. На думку Володимира, у просторі «Антрактів» стає можливим порівняння підходу до фотографії українських художників і художників з інших країн. Тут є все: естетична вишуканість образів природи (Александр Кривко. Два сонця; Анна Алабіна. Літо; Toyokko Nishioka. Японія. Без назви); ореол класичного ретро (Joao Noronha. Бразилія Без назви); ефекти глітчу (Paul Gross. Німеччина. Без назви); рекламно-медійна соковитість сучасного мегаполісу (Tanja Moor. США. Без назви; Jorge Andres Arenas. Колумбія. Без назви); натуралізм мікрозйомки (Ken Voon. Малайзія. Без назви); фотографії з дронів (Петро Веретільник. Живчик. Хвилеріз. Серія «Геометрія міста»; незавершені образи (Микола Мейта. Без назви); філософія сучасної людини у масці (Наталя Андрущенко. Три в одному) та ін.

Досить широко представлена на виставці цифрова графіка (Li Zhi. Китай; Yoon Sihyun. Північна Корея; Ron Van de Vyver. Бельгія; M.Karo. Швеція; Gottfried Seigner. Австрія). Проте для учасників цьогорічної виставки немає ніяких обмежень у засобах вираження абстрактних ідей. Так, незвична урбаністика сучасного міста виражена українським художником графічно кульковою ручкою (Денис Геращенко. Спляче місто). Цікавими є мінімалістичні експерименти на тему чорного квадрата та монохромного живопису (Олексій Іванюк. Без назви. Серія «ЧАС»); Kai Sawabe. Японія. Фото Токіо; Дмитро Клименко. Дерево життя).

Взагалі, дух постсучасності розкриває основний посил виставки – реальність змінюється. Естетичної цінності набувають самі зміни, суміщення реального і абстрактного. І тут виникає бажання порівнювати ці різні світи, шукати спільне і відмінне. Виставка дає можливість осягнути усі грані новітнього сюрреалізму: містичний сюрреалізм (Руслана Голуб. Синій кіт); сюрреалістичний наїв (Іrene Perez Herrero. Іспанія. Без назви); сюрреалістичну анархію (Дмитро Мірошниченко.  Німеччина. Преображення Єви у Ліліт, серія «Трансформація»); сюрреалізм повсякденності (Юлія Тимошина. Чорний вир; Silke Westphal. Німеччина. Без назви); саркастичний сюрреалізм (Oleg Kharch. Нарешті Равли в Монте Карло; Володимир Козін. Росія. Пусть всегда будет солнце) та ін.

Ми впізнаємо особливу чарівність творів українських художників, які навіть у цифровому виконанні зберігають образність і тяжіння до архетипних джерел української культури. Для їх творів властиві яскравість, соковитість образів, у них поєднано традицію і сучасність, часто художники звертаються до народних технік як оновленої етнотерапії (Корф-Іванюк Наталія. Килим.Полотно, олія, емаль; Наталія Шинкаренко. Помаранчево-бірюзовий настрій. Фото, друк на полотні; Лариса Шейх-Афоніна. Без назви. Текстиль, джут, дерев'яні намистини, печворк, гачкування, аплікація; Антон Прітченко. Валькірія. Картон, витинанка; Ольга Бартиш. Корівоньки. Полотно, акрил, мастихін; Андрій Бєльський. Млин. Полотно, олія).

Вже традиційно звертаємо увагу на нові цікаві роботи черкаських художників Севастяни Федоренко, Олександра Шепенькова, Оксани Литвиненко, Ігоря Солодовнікова, спостерігаємо зміни, які відбуваються в їхньому світовідчуванні та творчому почерку.

На виставці три роботи  Ігоря Солодовнікова, що виконано у різні роки, стали триптихом, який презентує глибинний символізм українського світу (Ігор Солодовніков. Мамай (2012 р.); Ігор Солодовніков. Хрест-символ (2011 р.); Ігор Солодовніков. Хрест-символ (2010р.)).

Володимир Яковець не лише талановитий художник і арт-куратор, але й прекрасний педагог, який присвячує значну частину життя викладанню у дитячій школі Д. Нарбута. На екскурсії він також розповів про роботи своїх вихованців, особливості творчого процесу, джерела творчої наснаги, умови розкриття таланту обдарованих дітей. Деякі роботи сповнені майже міфологічною образністю, що незатьмарена цивілізацією, а тому являють глибину і красу водночас (Тихон Латишев. Лама в пустелі; Валерія Ляшенко. Пінгвін; Павлина Чорнобай. Качка мандаринка; Анастасия Андрущенко. Розмова з привидом).

Абстракція на виставці представлена від глибоких, майже матеріально-енергетичних творів (Тетяна Василенко. Сакура цвіте; Незвідане) до більш прозорих і «мерехтливих» палімпсестів у стилі Поллока (Арман Казарян. Номер 2; Номер 17); від робіт художниці, яка малює ногами (Марія Слєсарєва. Mahamashlo. Дайвікішорі; Віддані надихають один одного) до твору 4-х річної художниці, яка малює пальцями (Єлізавета Афоніна. Без назви).

В цілому, в цьому проєкті вражає відсутність кордонів, вікових, стилістичних, жанрових. Особливу атмосферу виставки творить сукупність різних світоглядів і це знімає питання заангажованості сприймання. Ми замислюємося: Хто ми? Як ми сприймаємо себе? Як нас сприймають інші народи? Як наша культура заломлюється крізь призму ока художника з іншої країни? Якою є універсальна природа творчості?

Ці та багато інших питань виникли під час відвідування виставки та її обговорення. І, як завжди, після екскурсії Володимира Яковця – тривалий «посмак» і бажання повернутися ще раз у виставкові зали.

Теги

Чудово! Ви підписані!
Чудово! Треба завершити оплату для отримання доступу
З поверненням! Ви авторизувались!.
Ваш обліковий запис активовано! Тепер Ви маєте доступ до всього контенту!