«Світобудова» Віктора Олексенка
Віктор Олексенко — самобутня і самодостатня постать в українському мистецькому середовищі, чиї здобутки не потребують зайвих офіційних підтверджень. Активну виставкову діяльність художник провадить із 1991 року — моменту відновлення незалежної української державності. Саме для вільного і відкритого художнього простору, позбавленого цензури, формальних та ідеологічних обмежень, створені роботи митця — чуттєві, волелюбні, наповнені сакральними символами знаками, духовними мотивами, вкорінені в родючі грунти глобальної і локальної культури.
Ювілейна виставка «Світобудова» — ретроспективна вибірка фігуративних творів автора, ювелірний зріз його багаторічних напрацювань. Від ранніх 1970-х років і до сьогодні Олексенко розробляє власну космогонію, сплітає елементи багатошарового авторського Всесвіту, що постійно вирує і народжує нові світи. В музейній експозиції художник ділиться своїм мистецьким і життєвим досвідом, шуканнями та спостереженнями, здогадами, власною картиною світу, втіленою утворах різних років, технік, стилів. Світ цей постає перед нами різноманітним, трепетним загадковим.
Практику Олексенка характеризує широке медійне розмаїття: станковий і монументально-декоративний живопис, асамбляж, об'єкт, інсталяція, графіка, дизайн, геральдика, поезографія. Обрану частину цього обширу представлено на виставці: це станкова графіка — друкована і мальована, монохромна і кольорова, живопис — різних жанрів і форматів, асамбляж. Окремий сегмент творчого доробку Олексенка — цифрові твори, що оприявнюють постійний розвиток автора, його синхронізованість із сучасною дійсністю. Ймовірно, дається взнаки і багаторічна викладацька робота — в неперервній комунікації з молоддю, обміні досвідом та енергією, що не вичерпується і спонукає до руху.
Мистецьке мислення Олексенка автономне і синтетичне водночас. Воно виростає з підмурків традиційної культури, всотує в себе різні художні напрями від архаїки до сьогодення, «високого» й декоративно-ужиткового мистецтва, історичні пласти і цитати, а поряд із цим демонструє незалежність від надмірного академізму, ієрархій чи мінливих подувів скороминущих тенденцій.
Складні деталізовані композиції автора — палімпсести з нашаруваннями різних часів культур. Прикметно, що все це розмаїття сприймається цілісно, об'єднане впізнаваними професійними прийомами, лінією, колоритом, переліком тем та культурологічних посилань, органічно зшитих в одне полотно пильною думкою ї вмілою рукою художника. Олексенко мандрує між часами, вільно черпаючи натхнення та мотиви з глибин первісної культури, давньоруського мистецтва, доби бароко і просвітництва, авангарду і народного мистецтва. Усі ці елементи митець майстерно інтегрує, поєднує в єдиному потоці з сучасністю, вплітаючи у космогонію власного художнього всесвіту, створюючи позачасовий міст між різними проявами культури — української та світової.
Твори художника зазвичай антропоцентричні і маркують наявність людини, одного з центральних елементів «Світобудови», навіть за її безпосередньої відсутності. Втім, можливо, ця Присутність — не обов'язково людська. Божественне потаємне постійно непокоять художника і раз-по-раз проглядають, проблискують поміж вигадливих біоморфних обрисів в живописних і графічних творах.
Історії про творення і першооснови світу сплітаються з новелами про відносини, невловимі почуття, духовні пошуки та тілесні досвіди. Макрокосм і мікрокосм зводяться в один масштаб і візуалізуються у своїй квантовій єдності. Одразу помітна вітальна енергія, що вирує в роботах Олексенка. Образи творення і перетворення, зародження й переродження, неперервність. життєвих циклів. Свідчать про це не тільки мотиви орнаменти, але й кольорова гама — розмаїта, з м'якими переходами і домінуванням теплих кольорів.
Твори художника зазвичай сповнені руху, і рух цей найчастіше відбувається по колу чи по спіралі (як у циклах життя, історичних подіях та орбітах космічних тіл. Так само, як неперервною є динаміка в роботах Олексенка, так він сам не спиняється у своєму рухові й пошуках, не схильний до самоповторів і тиражування відпрацьованих прийомів. Авторський всесвіт розширюється за власними космологічними законами — невпинно, однорідно та ізотропно.
Наталія Маценко,
мистецтвознавиця.
