Дирекція художніх виставок України в партнерстві з Черкаським художнім музеєм презентує виставку акварелі відомого українського художника, талановитого педагога, члена НСХУ — Леоніда Пригоди.

Леонід Пригода — визнаний майстер класичної акварелі, чиї роботи вирізняються віртуозним володінням технікою — м’якими переходами та плавними контурами, що створюють ефект димки, туману, прозорістю шарів, складністю колористичних рішень, грою кольорових відтінків.

В експозиції представлені вишукані акварельні пейзажі, портрети і натюрморти, що охоплюють різні періоди творчості митця. Ретроспектива творів дозволяє простежити мистецькі мандрівки художника — від узбережжя Криму та архітектурних ансамблів Кам’янця-Подільського до середньовічних перлин Узбекистану та вулиць вечірнього Києва.

Ця виставка нагадує калейдоскоп, візерунки якого складаються із різних миттєвостей життя художника. Вони насичені спогадами про незабутні подорожі, важливі події, неймовірні емоції та почуття. От ми бачимо сонячне кримське містечко, що вабить і полонить нас своєю атмосферою, морем, небом і горами. Або темний ліс, який завмирає у місячному сяйві і бентежить нас своєю величчю та загадковою, чаклунською темрявою… Там панує гра нічних тіней та містичного світла. Або це — помпезний мавзолей Гур Емір в Самарканді, який дивує нас своєю грандіозністю, витонченою красою і досконалістю.

Яскравою сторінкою в творчості митця є пейзажі, в яких зафіксовано майже невловиме — ледь відчутні ефекти, зміни стану та настрою природи. Тут і тиша туманного ранку, морський бриз, сутінки, дощ, вітер, місячне сяйво, наповнене вологою і світлом кримське густе повітря. Ці акварелі сприймаються як своєрідна художня метафора! Також пейзажі відображають зміну сезонів — тут і лютнева відлига, рання весна, спекотне сонячне літо, і золота мальовнича осінь. Вони демонструють особливу здатність автора зупиняти мить, фіксуючи зміни не тільки у природі, а і в людській душі.

Акварелі художника насичені поетичним ліризмом і внутрішньою тишею. Його всесвіт випромінює спокій, натхнення та красу.

У світі, сповненому тривоги, горя і страху, ми пропонуємо глядачеві зупинитися на хвилину і відчути тишу, рівновагу і спокій — ту саму мить, коли світло торкається води, коли дерева завмирають у сутінках місячної ночі або коли хвилі мерехтять і переливаються у відблисках променів вечірнього сонця.

Дякуємо силам ЗСУ, що дарують нам можливість зануритись в прекрасний світ мистецтва.

Ольга Пешая, мистецтвознавець, старший науковий співробітник ДХВУ

14 травня 2026 року у Черкаському обласному художньому музеї відбулось відкриття виставки кращих робіт учасників ІV-го відкритого дитячого міського конкурсу «ВОЛЬНАНОВА діти» та урочисте нагородження переможців.

Конкурс відбувся за ініціативи Черкаської дитячої художньої школи ім. Данила Нарбута та за підтримки Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради.

Конкурс «ВОЛЬНАНОВА діти» має свою історію. Він став продовженням Міжнародної акції «ВОЛЬНАНОВА», присвяченої героїчному супротиву українського народу та майбутньому розквіту України. Акція стартувала у березні 2022 року за ініціативи Кафедри дизайну ЧДТУ та Черкаського обласного художнього музею і була розрахована на професійних художників та студентську фахову молодь.

Конкурс проводиться втретє, традиційно стартував 24 лютого 2026 року, у день річниці початку повномасштабного вторгнення росії. Протягом двох місяців до школи надійшло 173 роботи від 150 учнів мистецьких шкіл та студій образотворчого мистецтва міста: Черкаська дитяча школа мистецтв, Черкаська дитяча школа мистецтв ім. Валентина Талаха, Арт-студія «Глорія», Черкаська дитяча художня школа ім. Данила Нарбута.

Діти створили яскраві художні образи, присвячені цінностям української нації, портрети історичних героїв та героїв сьогодення. Чим відрізняються роботи учасників цьогорічного конкурсу — діти малюють Перемогу, Відродження України та своє щасливе життя у квітучій країні.

Найскладніше завдання було у журі конкурсу. Фахове журі працювало над відбором кращих робіт у квітні 2026 року. Роботи оцінювалися у чотирьох вікових категоріях: 6–8 років, 9–11 років, 12–14 років, 15–18 років. Рішенням фахового журі обрано 22 переможця, у цьому році у деяких категоріях визначили по два призових місця!

Виставка діятиме протягом місяця у Черкаському обласному художньому музеї, а далі, протягом року роботи будуть представлені на арт-майданчиках міста.

Кращі роботи будуть увійдуть в онлайн виставку Міжнародного проекту «ВОЛЬНАНОВА».

Черкаський обласний художній музей презентує спільну виставку черкаських художниць аматорок «Сад живопису».

Авторок об’єднала cтудія малювання «Світ живопису», яка стала для учасниць школою майстерності, а також осередком однодумців. Незважаючи на те, що художниці мають різні професії та життєвий досвід, їх об’єднує спільна пристрасть до образотворчого мистецтва.

«Сад живопису» є символічною назвою і постає як метафора саду, що потребує постійного догляду, терпіння та любові. Так само як і талант кожної авторки розкривається шляхом постійних зусиль у підтримуючій атмосфері студії. Кожна з авторок плекає власний неповторний художній стиль. В експозиції представлені живописні та акварельні роботи Наталі Калашник, Олександри Синяковської, Галини Власенко, Наталі Гурець, Лесі Гончарової, Лариси Логачової, Світлани Фєдосєєвої. Виставка розкриває внутрішнє проростання мисткинь, здійснення мрій та красу, яка народжується у взаємодії людини з полотном.

Експозиція «Сад живопису» демонструє, що творчий імпульс може наздогнати людину в будь-який момент життя. Тут зустрічаються дитячі мрії, що чекали свого часу десятиліттями і професійний психологічний підхід, де малювання стає терапією та джерелом натхнення.

Артмайстерня «Світ живопису» була заснована у 2023 році і відтоді стала осередком, де панує свобода самовираження та взаємопідтримка. Це простір де «аматорство» повертає своє істинне значення: мистецтво, створене з великої любові та щирого захоплення.

Черкаський обласний художній музей презентує спільну виставку сучасних одеських художників абстакціоністів Сергія Папроцького та Ігоря Варєшкіна «Траєкторія неминучих подій».

Сучасний абстрактний живопис — це не стиль і не напрям, це спосіб мислення, у якому свобода є формою, а форма — подією. Ця виставка не пропонує конкретних зображень — вона пропонує певний досвід. Представлена експозиція художників з Одеси Ігоря Варєшкіна і Сергія Папроцького присвячена осмисленню героїчної боротьби українського народу за свою незалежність у контексті російської агресії мовою асоціативно-декоративного та абстрактного мистецтва. Вона зосереджується не на конкретній подієвій хроніці, а на глибинних емоційних, символічних і культурних вимірах цього досвіду.

Обрані художні форми дозволяють авторам працювати з узагальненням, знаком і ритмом як з інструментами фіксації колективної пам’яті. Відмова від прямої ілюстративності є принциповою: війна постає тут не як сюжет, а як стан — напружений, травматичний, але водночас сповнений внутрішньої стійкості та гідності.

Конкретно ненаративний живопис постає тут як простір внутрішньої дії, у якому форма, колір і жест звільняються від предметної залежності.

Виразність творів живопису про часи війни в Україні у стилістиці абстрактного і асоціативно-декоративного живопису можна сформулювати так: абстрактний живопис, як жанр, здатний передавати складні емоції та переживання, пов'язані з війною, через гру кольору, композиційні формоутворення та текстури. Асоціативно-декоративні композиції структурують переживання через деяку орнаментальність, повтори, символічні співвідношення форм і кольорів. Абстрактні твори поглиблюють це поле, звертаючись до універсальної мови емоцій і відчуттів, що виходять за межі конкретного образу чи наративу.

У своїх картинах одеські художники виконують нестандартні композиції, певні абстрактні формоутворення та символіку, що відображають трагедію, розпач, навіть хаос, а також стійкість, надію та впевненість у перемозі.

Відносно форми і структури творів можна відзначити, що невизначені, розмиті лінії спрямовані відтворювати динаміку і рух, що відбувається під час бойових дій, тоді як геометричні фігури можуть вказувати на порядок і структуру життя, що перебуває під загрозою. Поняття героїзму у цій експозиції трактується не як риторична категорія, а як внутрішній стан — здатність до спротиву, збереження ідентичності та культурної тяглості в умовах насильства. Мистецтво постає тут як форма ненасильницького опору і спосіб фіксації історичного досвіду. Музейний простір цієї експозиції запрошує глядача до вдумливого співпереживання. Сенси не нав’язуються, а відкриваються через особисту інтерпретацію, асоціацію та емоційний контакт з твором, що розглядається.

Виставка засвідчує, що сучасне українське мистецтво є важливим інструментом культурної пам’яті, саморефлексії та утвердження свободи в часи історичних випробувань.

Представлена експозиція художників з Одеси І.Варєшкіна і С.Папроцького присвячена осмисленню героїчної боротьби українського народу за свою незалежність у контексті російської агресії мовою асоціативно-декоративного та абстрактного мистецтва. Вона зосереджується не на конкретній подієвій хроніці, а на глибинних емоційних, символічних і культурних вимірах цього досвіду.

Музейний простір цієї експозиції запрошує глядача до вдумливого співпереживання. Сенси не нав’язуються, а відкриваються через особисту інтерпретацію, асоціацію та емоційний контакт з твором, що розглядається.

Запрошуємо на відкриття!

У Черкасах 22 травня відбудеться показ вистави «Енеїда» від Театру Ветеранів. Дійство розпочнеться о 18:00 у Черкаському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т.Г. Шевченка.

Ролі у цій виставі виконують чинні військовослужбовці та ветерани російсько-української війни з ампутаціями та важкими ураженнями, які, попри фізичні травми, демонструють на сцені дивовижну силу та волю до життя.

Безсмертна поема Івана Котляревського у сучасній інтерпретації Театру Ветеранів перетворюється на емоційну розмову про війну, пам’ять і силу слова. Кожен рух і жест сповнений енергії завдяки режисерці-постановниці вистави, головній балетмейстерці Національного театру імені Івана Франка Ользі Семьошкіній.

Основна ідея проєкту – через тілесну пластику, слово та музику відкрити шлях до внутрішнього зцілення і самовираження через мистецтво театру. Репетиційний і підготовчий процес складався з багатьох етапів: від знайомства, розмовних сесій, психологічної підтримки до власне репетицій, які проводили Ольга Семьошкіна, Ахтем Сеітаблаєв, композитор і хормейстер Ілля Разумейко та команда інших професійних театральних митців.

«Енеїда» – не просто чергова прем’єра Театру Ветеранів, а проєкт, покликаний підтримати українських ветеранів через творчість, допомогти їм переосмислити воєнний досвід і дати можливість суспільству зрозуміти їх. Вистава демонструє потенціал та стійкість українських військових, які, попри випробування, знаходять сили для творчості та самореалізації. «Наша «Енеїда» – не про акторську техніку, а про шлях довіри», – акцентує художній керівник Театру Ветеранів Ахтем Сеітаблаєв.

Черкаси стануть одним із ключових міст всеукраїнського туру, де глядачі зможуть на власні очі побачити унікальне поєднання ветеранської незламності та високого театрального мистецтва.

Придбати квитки на виставу можна на сайті Kontramarka або в касах театру: https://ck.kontramarka.ua/uk/eneida-vid-teatru-veteraniv--cerkasi119493.html

Проєкт реалізується завдяки системній підтримці компанії МХП та Благодійного фонду «МХП-Громаді»

Шановні відвідувачі!

10 квітня у Черкаському художньому музеї санітарний день.

Музей зачинено.

31 березня у Черкаському художньому музеї відбулось відкриття персональної виставки заслуженої художниці України Олександри Теліженко «Від ідеї до образу».

Олександра Теліженко — одна з художниць сьогодення, яка творить не просто сценічний одяг, а справжнє мистецьке вбрання з яскраво вираженими рисами національної ідентичності. Найчастіше художниця декорує одяг вишивкою, орнамент якої притаманний Черкащині, а також всесвітньо відомими солярними знаками.

Авторка створює сценічні костюми відповідно до образу й назви того чи іншого колективу. Доробок Олександри у створенні костюма за системою: «Костюм – Образ – Символ» суттєвий. Це костюми для Черкаського народного хору, тріо Національної радіокомпанії України, тріо народних артисток «Вербена», народних колективів «Росава», «Березіль», «Оріяна» тощо. У цих роботах формотворення та декор відображають національний колорит, містять означення філософії нашої української ментальності.

Олександра Василівна також постійно займається науковою та викладацькою роботою, друкується в наукових та науково-популярних виданнях, авторка поезії. У її доробку книга «Жива традиція. Майстри народного мистецтва Черкащини» (2009), навчальний посібник «Основи національної культури» (2012), поетичні збірки «До себе іду» (2012) і «Другий вимір» (2013, 2025), мистецький каталог «О. Теліженко. Творчість».

Головною темою її творчості упродовж життя є рушник: від маленького великоднього до великого монументального. Олександра Теліженко створила унікальний Рушниковий гай, аналогів якому немає у світі. Є авторкою «Рушника національної єдності України» (2007), який вишивала вся країна і представники української діаспори. Створений нею «Рушник миру» став символом Міжнародного фестивалю дитячих артколективів «Відкритий Світ» (2019). Роботу над своїм великим рушниковим проєктом «Стихії світотворчі» (Вогонь, Вода, Земля, Повітря) художниця розпочала ще 20 років тому, маючи думку створити усі ці рушники до свого 50-річного ювілею. Проте до ювілею вона встигла зробити лише рушниковий триптих «Вода — стихія життєдайна», присвячений лише одній стихії. Другу стихію Землю вдалося втілити в рушнику лише через 15 років: це був розкішний, дуже барвистий рушник «Земля священна». Мисткиня переконана, що Рушник не терпить метушні, він сам керує процесом, не підпускає до себе так просто, його потрібно вистраждати, вилюбити, дати йому високе космічне звучання, наповнити ціннісним смислом, вирішити образно і композиційно, поєднавши лінії і символи в цілісну симфонію, і лише потім вишивати. Коли ідея третьої стихії — Вогню — і образне втілення зрослися в єдиному звучанні, знадобився місяць щоденної роботи над створенням проєкту рушника «Вогонь космічний. День Сонця», з палітрою 90 кольорів. Головна його ідея — Сонце в зеніті знищує тіні, розвінчує брехню, зриває маски облуди, а натомість висвітлює правду i суть, розкриває істину. В процесі вишивання закладені в рушнику символи і коди почали розкриватися новими гранями, що дало нову назву проєкту: «Вогонь космічний. Зеніт Українського сонця».

У творчому арсеналі Олександри Теліженко понад 60 персональних мистецьких виставок, та більше 20 закордонних, які проходили у Бельгії, Чехії, Польщі, Білорусі, Іспанії, США, Канаді, Туреччині, Франції, Марокко та інших країнах. На запрошення Посольства України в Марокко вона здійснила велике мистецьке турне з метою популяризації української культури та мистецтва Зеніт Українського Сонця (2024) та провела виставку «Рушниковий гай: світ українського рушника» у м.Рабат у Королівському інституті амазигської культури, а також у м.Маракеш, м.Касабланці та м.Варшаві (Польща).Олександра Василівна нагороджена грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» та відзнакою Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного «За сприяння війську». Володарка титулу «Жінка III тисячоліття».

Мисткиня завжди щиро дякує долі за те, що поруч з нею упродовж усього творчого життя були та є прекрасні і гідні люди, які надихали її і шліфували, з якими їй випало щастя розвивати українську культуру та мистецтво.Її мистецьке кредо «Усвідомлення краси врятує світ!» гармонійно доповнює її життєве кредо: «Митець продовжує Божу місію Творця на Землі, а тому на нього покладена особлива відповідальність за цей Світ».

Виставка діє до 03 травня 2026 р.

З 19 березня у Черкаському художньому музеї діє виставка Дмитра Зорі «Серпанкові сни».

«Серпанкові сни» — це простір, у якому реальність м’яко зливається зі спогадами та мріями. Пастельна палітра говорить про близькість, втрату й зв’язок із природою. У цих роботах живуть фрагменти історій, легка меланхолія та надія на оновлення. Спогади тут не мають чітких контурів: вони розчиняються, нашаровуються, зникають і повертаються, як туман над водою або далека лінія лісу в сутінках. Це не точні події, а відчуття — тепло дотику, гіркота прощання, тиша після розмови, світло, що затрималося на шкірі.

Розпливчастість стає мовою пам’яті: те, що важко назвати словами, легко впізнається серцем. Кожна робота схожа на мить, яку не можна втримати, але можна прожити ще раз — через колір, світло й напівтони. Глядачеві пропонується не розгадувати сюжет, а відчути його: знайти в серпанку власні асоціації, власні втрати й власні точки опори.

Дмитро — мультидисциплінарний митець, який поєднує архітектуру та візуальне мистецтво. Свою творчу основу він заклав у Малій академії архітектури та мистецтв, де опановував основи живопису і композицію. Отримані знання стали міцним підґрунтям для подальшого здобуття вищої освіти в Національному університеті «Львівська політехніка» та опанування професії архітектора. Протягом понад десяти років Дмитро працював провідним архітектором, розробляючи громадські та приватні проєкти, у яких художній підхід ставав невід’ємною частиною дизайну.

Мистецтво завжди займало особливе місце в житті митця. Сьогодні він продовжує цю пристрасть як провідний концепт-художник у міжнародній IT-компанії, де створює унікальні світи й візуальні середовища, що надихають уяву та розповідають історії. Його підхід поєднує архітектурну точність із художньою свободою. Кожен проєкт є відображенням пройденого шляху — від класичних студій образотворчого мистецтва до архітектурної практики і до безмежного простору цифрової творчості. Нині Дмитро повністю присвячує себе роботі концепт-художника, постійно розширюючи межі власного творчого висловлення.

Виставка діє до 19.04.2026 р.

Черкаський обласний художній музей презентує виставку колажів сучасної художниці Анни Власенко «100 історій».

Авторські колажі «100 історій» постають як фрагменти досвіду, візуальні спогади, у цілому, як художній архів моментів. В експозицію виставки увійшли 100 мініколажів та серія «100 іскор» (оформлені колажами сірникові коробки). Концепція виставки полягає у масштабному архіві людської присутності. Це спроба впіймати та закарбувати «тихі моменти» і естетику повсякденності. Експозиція фокусується на малій формі, яка вимагає максимального наближення та зустрічі із чимось цінним та інтимним.

Вперше у Черкасах колаж у музейному просторі постає як автономний і повноцінний вид мистецтва, поза межами дизайну та ілюстрації. Це сміливий і свіжий підхід, нетиповий для класичних видів мистецтва.

Анна Власенко майстерно поєднує графіку, живопис та плівкову фотографію, створюючи багатошарові образи. Як зазначає художниця: «Взаємодіючи між собою, ці медіа складаються у колажі й трансформуються у щось більше, ніж просто сума окремих елементів. Головна мета — безперервне дослідження та виявлення емоційного підтексту через мистецтво колажу. Моє натхнення — у буденності та простому перебігу життя, без ускладнень і надмірних пояснень. Кожна моя робота — це спроба побачити й зафіксувати прекрасне, яке щодня нас оточує: цінність дому, відчуття близькості, тепло дотиків і тихі моменти, що часто залишаються непоміченими. Ця виставка складається зі ста історій, які не мають спільного сюжету. Вони виникали протягом року — в різних станах, контекстах і моментах життя».

Загалом колаж як вид мистецтва працює з готовими смислами, фактурами та історіями. Це інтелектуальний монтаж, де випадковість зустрічається з критичним авторським відбором. Для колажу притаманна динамічна гра фактур та сотня розірваних і наново зшитих реальностей.

Для Анни Власенко колаж — це інструмент «археології пам’яті». Вона виокремлює фрагменти з їхнього звичного контексту — клаптик паперу, плівковий кадр, чи графічну лінію і створює новий сенс. У цьому процесі народжується особлива напруга між минулим і теперішнім, перетворюючи кожну роботу на синтез розрізнених емоцій у цілісне полотно буття.

Біографічна довідка:
Черкаська художниця Анна Власенко народилася 25 березня 2000 року. Має освіту у сфері графічного дизайну. Закінчила Черкаський державний бізнес-коледж (2015–2019 р.р.) та Київський національний університет технологій та дизайну (2019–2021 р.р.). З 2022 року займається викладацькою діяльністю. Активна учасниця всеукраїнських та міжнародних виставок (Нідерланди, Німеччина, Словенія, Франція, Японія). Мала дві персональні виставки у місті Черкаси. Працює з ілюстрацією, дизайном та колажем. Засновниця проєкту «Почуттівка» та творчої студії «Студія». Учасниця колажної резиденції колажистів «CUTOUT COLLAGE ART PROJECT».

12 березня о 15:00 у Черкаському художньому музеї відбудеться відкриття виставки творчого дуету Олександра Сергієнка та Оксани Горобцової «Сюрреалістичний калейдоскоп».

Проєкт зосереджений на взаємодії реального й уявного. Автори працюють із постановочною фотографією, предметними композиціями, світлом і цифровою обробкою, вибудовуючи багатошарові образи з чітко продуманою символікою. Кожна робота — результат комплексної роботи: від концепції до деталей костюмів і декорацій.

«Сюрреалістичний калейдоскоп» — про здатність мистецтва змінювати кут зору та відкривати нові смисли у знайомих формах.
Запрошуємо на відкриття!