Виставки

«Осінній вернісаж» – персональна виставка Віктора Зеліка

02 вересня у Черкаському художньому музеї відбулось відкриття персональної виставки акварелей Віктора Зеліка «Осінній вернісаж».

Народився художник 17 березня 1951 року у місті Слов’янськ Донецької області. Навчався у Харківському художньо-промисловому інституті (нині Харківська державна академія дизайну і мистецтв.) на факультеті промислова графіка і пакування (1973–1978 рр.). Вчителі з фаху: професори С.М. Солодовник і В.С. Ненадо, академік В.М. Гонтарів. По закінченню вишу працював художником-оформлювачем на БАМі (1978–1981 рр.). З 1981 року і до 1992 років виконував замовлення Художнього фонду СРСР як художник вищої творчої категорії.

Серед доробку художника більш як 100 настінних розписів, плакати, батик, оформлення книг, рельєфи. З 1985 року Віктор Зелік є активним учасником виставок у Харкові, Донецьку, Краматорську, Ялті.
У 2001–2011 роках відбулися його персональні виставки у рідному Слов’янську. У цей час майстер займається порцеляною: підглазурним розписом.

Утім, ще з 1990-х років художник захоплюється аквареллю і за 30 років роботи у цій техніці стає неперевершеним майстром станкового акварельного живопису. Сьогодні він увійшов до списку 100 найкращих акварелістів світу.
Як зауважує сам митець, його акварелі є «на всіх континентах окрім Антарктиди». А загалом на рахунку художника вже декілька тисяч робіт.

Віртуозна легкість, етюдна невимушеність акварелей Віктора Зеліка досягається за рахунок глибоких тонових алла-примних утворень в поєднанні з делікатним опрацюванням деталей. «Його герої»: старий міський пейзаж з самотнім подорожнім під парасолькою у дощовий день… Романтичні панянки у сукнях позаминулого сторіччя, що прогулюються залитими сонцем вуличками палацового парку. Маленькі площі причорноморських містечок з фігурами поодинокого скрипаля чи саксофоніста… Вузенькі вулички зі старими будинками різних стилів і епох, що потопають у буйній зелені.

Власне, саме через акварель майстер виражає свою любов до мінливого світу, майже втраченої казкової мрії про вічність краси нев’янучих живих квітів, про безтурботність і насолоду від романтичної мандрівки просякнутим сонцем старим садом чи фантазійним містом під теплим дощем.