Логотерапія мистецтвом. Хліб як Дар

Здавна хліб присутній в багатьох обрядах, звичаях, ритуальних практиках. Це і кругла хлібина, що символізує плодовиту землю, і жито-пшениця, і ресурс на прожиття (коли ми говоримо – «заробити на хліб»). Він у молитві: «Хліб наш насущний даждь нам днесь», «Святих Дарах» та «Святому причасті», він – у сакральній символіці Різдвяних свят. В українській традиції не можна було про хліб казати погано, наприклад, що він несмачний. Вважалося, що навіть хлібна пліснява є корисною для здоров’я людини. Не можна було хлібом годувати домашню худобу. Не можна було при ньому лаятись, інтригувати та згадувати нечистого. Тісто мали місити у гарному та молитовному настрої, адже тісто – воно живе.

У страшні роки Голодомору та Другої Світової дійсно було найвищим даром мати хліб на столі, на нього вимінювали речі, коштовності й навіть золото. За радянських часів учні шкіл писали твори під рубрикою «Хліб – усьому голова», повага до хліба і праці хліборобів формувалася змалечку. За часів Незалежності українці дивляться глибше в історію, у дохристиянські та християнські традиції нашої хліборобської культури, звичаї шанування хлібу. Хліб – це життя, яке проростає з зерна і рум’яним сонечком сходить на столі, має асоціації з Сонцем, Христом та виступає як Дар, адже українська земля ДАРУЄ хліб і люди вдячні родючій землі та хліборобам. Інтуїтивно вдячність є формою самозбереження культури.

У фондовій колекції Черкаського обласного художнього музею є картини талановитих художників, у яких візуально висвітлено цю цінність доцифрової доби – сакральність хліба. Перелік далеко не повний: Бондар Іван. Триптих «Черкаський хліб» (1986 р.), «Жнива у Мошнах» (1992 р.); Лавріненко Іван «Хліб наш насущний…» (1993 р.); Баринова-Кулеба Віра «Їм, хліборобам…» (2003 р.); Драгомирова Ніна «Дари ланів» (1985 р.); Студені Олександр «Великдень» (1991 р.); Турчак Григорій «Пшеничне поле» (1957 р.), «Жнива» (1959 р.); Кулик Іван «Черкаська земля» (1973 р.); Козін Петро «Хліб 45-го. Балада про солдата» (1992 р.), «Паляниця» (1978 р.), «Паляниця» (1979 р.) «Паростки» (2000 р.); Одайник Вадим «Жито» (1971 р.); Чернявський Георгій «Хліба над Дніпром» (1963 р.) та інші твори. Чому сьогодні у «суспільстві споживання» шанування хліба сприймається як архетипна форма минулого?

Чому сьогодні «Хлібний дар» – це майже однозначна асоціація з комерційним продуктом? Можливо, коли хліба багато, його безліч різновидів і він дешевий, люди забувають про його цінність? Коли сам процес виготовлення хліба втрачає значущість. Коли стає неважливим те, що раніше було частиною ритуалу Дару…

На фото роботи:

Баринова-Кулеба Віра «Їм, хліборобам…», 2003 р.;
Бондар Іван. Триптих «Черкаський хліб», 1986 р.;
Кулик Іван «Черкаська земля», 1973 р.;
Козін Петро «Хліб 45-го. Балада про солдата», 1992 р., «Паляниця», 1978 р., «Паростки», 2000 р.;
Студені Олександр «Великдень», 1991 р.;
Лавріненко Іван «Хліб наш насущний…», 1993 р.;
Одайник Вадим «Жито», 1971 р.