Культурно-мистецький проєкт «В реальному часі» Наталія Кохаль, Олена Толкачова, Ганна Цариковська

Дирекція художніх виставок України спільно з Черкаським обласним художнім музеєм презентує масштабний культурно-мистецький проєкт «В реальному часі» за участі відомих українських художниць: Наталії Кохаль, Олени Толкачової, Ганни Цариковської. «В реальному часі» є продовженням проєкту «Наживо».

Виставка-проєкт «Наживо» має дату початку — це 24 лютого 2022  року. Розпочатий як спосіб емоційного самозахисту художниць, він перетворився у великий проєкт, що розвивається у часі і просторі, поповнюється новими роботами і буде завершений із завершенням цієї війни. Попередні виставки відбувались у різних локаціях. Перша виставка відбулась у галереї «Митець» (м. Київ) у жовтні 2022 року, друга у Національному музеї Тараса Шевченка (м. Київ) у грудні 2022 року, третя — в стінах Київської картинної галереї. Проєкти «Наживо» та «В реальному часі» про індивідуальний емоційний досвід мисткинь, які в режимі реального часу переживають події війни та інтерпретують їх у мистецькі твори, які змінюються і набувають нового змісту, філософії і форми так, як змінюється і вся країна.  

24 лютого 2022 року розділили життя на «до» і «після». Війна, що вже дев’ять років точиться в Україні, наблизилась до кожного з нас, перестала бути дещо абстрактним явищем, що відбувається далеко і не з нами, набула жахливої реальності, що хлинула прямим ефіром в інформаційний простір картинами руйнувань і смерті, рідний Київ оглушив тривожною тишею, заговорив мовою далеких і близьких вибухів, обгородився блокпостами, протитанковими їжаками. Разом з тим це час, коли пишеться нова героїчна історія України мужніх і нескорених чоловіків і жінок.

Для трьох жінок, що походять із династій українських митців, стало принциповим залишитись в Києві у цей важкий час. Ми є свідками, що можуть зафіксувати образи, емоції і відчуття, які переповнюють, протиставити архаїчному жаху руйнування і смерті красу і вічну енергію мистецтва. Можна знищити театр, не можна знищити п’єсу, можна вбити співака, але жодна ракета не влучить у пісню, не поцілить у музику. Так і картина художника сьогодні стає артефактом часу Національно-визвольної війни, унікальним творчим досвідом митця, що в режимі реального часу переживає реальні емоції.

У цьому контексті стає важливим вибір митцем мови образів і сюжетів. Художник у творчому процесі здатен створювати свої унікальні наративи, мистецькі об’єкти, які стають частиною культурної пам’яті українців, методом емоційного порятунку себе і оточуючих, засобом захисту і протидії сюрреалістичній жорстокості руйнівної енергії війни. Звернення до сакральних символів, форм і знаків (таких, як зображення рослин і птахів, українських вінків, рушників, орнаментальних і декоративних мотивів трипільської культури та інше), філософське переосмислення подій, свідками яких ми були, зумовлено загостреним бажанням зберегти своє унікальне обличчя, культуру і самобутність, бути не космополітичним мешканцем Світу, а УКРАЇНСЬКИМ митцем, що тут і зараз разом зі своєю країною і своїм народом творить свою історію.